Доктор хворий

Доктор хворий

Витівки Грегорі Хауса, повний перелік яких може зайняти цілу книгу, визначають іще один діагноз головного героя, прихований у назві серіалу. Абревіатуру «M. D.» можна перекласти не лише як «доктор медицини» (Doctor of Medicine), але і як «психічно неповноцінний» (англ. mentally deficient). Доктор Грегорі Хаус страждає на всі душевні хвороби, описані в книзі французького фізіолога ХІХ століття Поля Реньяра «Розумові епідемії», складеної з його лекцій, прочитаних у Сорбонні 1866 року.

Окрім морфіноманії, яку ми розглянули досить детально, Реньяр описує такі стани.

— Манія величі — перебільшена любов до успіху і могутності. Доктор Хаус не пробачає помилок не лише іншим, але й, у першу чергу, собі. Помилка для нього — присоромлення його величі.

— Сомнамбулізм, або гіпнотизм — стан організму, подібний до сну, який супроводжується перетворенням свідомості. У декількох останніх серіях п’ятого сезону доктор Хаус перебуває саме в такому стані, але раніше свідомість його теж час від часу піддавалася змінам.

–Істерія — характеризується демонстративними емоційними реакціями (сльози, сміх, зойки), судомами, паралічами, втратою чутливості, потьмаренням свідомості тощо. Доктор Хаус схильний до спалахів гніву, безпричинного з точки зору його оточення.

— Демонізм, або чаклунство — одержимість дияволом. Доктор Хаус, котрий заявляє, що всі брешуть і від цієї брехні — всі хвороби, сам ладен брехати родичам хворих та навіть хворим задля досягнення власної мети — отримання можливості безперешкодно експериментувати з хворими. Ця брехня в переважній більшості епізодів дозволяє лікувати подібне подібним — призводить до чудодійного зцілення хворих. Інколи паралелі між Хаусом і чаклуном-цілителем прямі. Він здатен, як шаман, діагностувати і лікувати хворого на відстані, спілкуючись зі своєю командою по мобільному телефону то з залу очікування аеропорту, то з машини, що перебуває за сотні кілометрів від лікарні. Або виявляє хворобу на око, наприклад, коли летить у літаку, де немає необхідного для діагностики обладнання. В літературі демонізм — явище, побудоване на функціональному заміщенні негативних і позитивних характерів, унаслідок чого негативні риси героя характеризують його позитивно. При всьому своєму на позір негативному образі доктор Хаус є позитивним героєм, про що вже говорилося в попередньому розділі. Риси, з яких складається демонізм «гарного хлопця», — неприйняття світу і світового порядку, анархічний бунт, песимістична переоцінка етичних і релігійних норм, а також самотній бунт проти існуючих соціальних стосунків, котрий піднімається в ім’я необмеженої особистісної свободи. Всі ці ознаки, як можна переконатися, властиві Грегові.

Здавалося б, людину з таким букетом залежностей та недоліків не можна на гарматний постріл підпускати до хворого. Доктор Хаус і сам охоче не ходив би на роботу. В одному з епізодів він, увійшовши до вестибюля лікарні, тут-таки розвертається і збирається йти геть, пояснюючи здивованому Вілсону: «Там багато хворих, я від них заражуся». Але Кадді та інші колеги, котрі знають справжню ціну Хаусу, роблять усе можливе, аби змусити його працювати. Часом, коли пацієнт важливий для когось із них, але зовсім не цікавий Грегові, колеги готові вдатися до будь-яких хитрощів, аби цей непокірний ледащо та грубіян відірвався нарешті від телевізора і взявся до роботи.

Якщо супротивник — не хвороба, а людина, доктор Хаус стає на позицію пасивного опору, чим інколи нагадує хіпі-пацифіста. Капості, які готують йому чиновники — працівники комісії з медичної етики, Грег демонстративно ігнорує. Повістки до суду та скарги викидає, не читаючи. Так він створює між собою й проблемою глуху стіну, об яку проблема повинна врешті-решт розбитися.

Винятки бувають, коли на кону професіоналізм. Якось Грегорі Хаус залучив увесь персонал лікарні, включно зі своїм безпосереднім начальником доктором Кадді, аби ті мимоволі допомогли йому публічно висміяти свого однокурсника, що спекулює на псевдонаукових відкриттях. Хаус доводить усім довкола неспроможність цього шанованого лікаря як ученого, випробовуючи запатентований ним препарат на своїх пацієнтах.

З іншого боку, Хаус дає шанс літньому чоловікові з липовим дипломом лікаря проявити себе, старанно стежачи, аби той не зашкодив пацієнтам. Взагалі Грегові властиве співчуття, але тільки тоді, коли справа стосується порятунку життя дитини. Підлітки, здатні самостійно ухвалювати рішення, робити власні помилки і брехати з запеклістю дорослого, викликають у Хауса рівно стільки ж поваги і співчуття, скільки дорослі пацієнти з аналогічною поведінкою. Правда, спостерігаючи за підлітком, Грегорі на дозвіллі намагається ще й трошки прочистити йому мізки. І деякі з пацієнтів, одужавши, переглядають своє ставлення до життя.

Коли в команді Хауса з’явився індус Лоренс Катнер, він починає чинити такий самий пасивний опір своєму начальникові, як і сам Грегорі пасивно опирається своїм ворогам. Імовірно, творці серіалу невипадково ввели в команду індуса: своєю поведінкою Катнер нагадує послідовника індійського мислителя Махатми Ґанді, творця сатьягархи — вчення про ненасильницький опір.