Розділ 2 Недобрий доктор
Розділ 2
Недобрий доктор
Телевізійний серіал «Доктор Хаус» є своєрідною сумішшю «вертикального» серіалу, кожна серія якого — це завершена історія порятунку життя чергового пацієнта, що триває 43 хвилини, і такого собі телероману на кшталт «Династії» або «Санта-Барбари», де особисте життя кожного персонажа і його взаємини з іншими дійовими особами стають зрозумілими, тільки якщо дивитися кожну серію. Через цей синтез випадковому глядачеві буде зрозумілий процес розв’язання окремо взятої медичної загадки, а ось стосунки головних героїв та їхня манера поведінки — ні. Випадковий глядач не завжди збагне, чому в кожному епізоді лікарі, рятуючи людське життя, поводяться саме так, а не інакше.
Наприклад, у певний момент доктор Вілсон починає пити забагато кави, стає дратівливим, а на його обличчі з’являються явні ознаки безсоння. Глядачеві, котрий знайомиться з лікарем уперше, пояснюють: це пов’язано з деякими особливостями приватного життя Вілсона — після розлучення з черговою дружиною доктор переїхав до Хауса, який у своїй звичній манері починає тероризувати єдиного друга, ускладнюючи йому життя, не даючи відпочити, але при цьому робить тихцем усе можливе, аби Вілсону не вдалося знайти собі квартиру і швидше з’їхати. У випадкового глядача може також виникнути маса запитань із приводу того, з якого дива Хаус безцеремонно поїдає сніданки Вілсона й безсоромно вимагає, аби друг оплачував його обіди, вечері, випивку, а інколи — візити повій. При цьому Вілсон покірно підписує чеки, знімає для потреб Хауса гроші в банкоматі або виймає з кишені готівку. Епізоди, пов’язані з цією дивною дружбою, пронизують весь серіал, і спостереження за тим, з якого приводу друзі знову посваряться і як у черговий раз помиряться, не менше (а місцями — навіть більше!) захоплюють, аніж боротьба з невідомою хворобою.
Або — стосунки доктора Елісон Камерон із доктором Робертом Чейзом. Спочатку колеги лише терплять одне одного, потім Камерон виявляє ініціативу, і нарешті молодих людей зв’язує секс, який сама Елісон довго не хоче сприймати як складову кохання. Проте втаємничений у тонкощі цієї історії «хаусоман» знає, що тут теж не все так просто. Ініціатива Камерон — лише спроба сексом без зобов’язань замінити кохання до Хауса, яке спалахнуло в душі молодої жінки і залишилася без відповіді.
До завідувачки лікарні Принстон-Плейнсборо, доктора Лізи Кадді, Грегорі Хаус постійно присікується. Причому кпини, які капосний Грег відпускає щодо жінки бальзаківського віку, здебільшого перетинають межі пристойності. Ні для кого не секрет, що в Америці небезпечно навіть поглянути на жінку «не так» — це загрожує судовим позовом, і жінки зазвичай такі суди виграють. А більшість жартів Хауса щодо Кадді — гумор із категорії «нижче пояса» або — свідомий удар у вразливе місце. Будь-яка інша жінка вже за один такий жарт звинуватила б Хауса в сексуальному переслідуванні. Але Ліза Кадді — самотня і безплідна, до того ж, вочевидь, так само небайдужа до Хауса. Терпляче зносячи його кепкування, вона просто намагається здолати якісь свої жіночі комплекси. В будь-якому разі, аби зрозуміти мотиви вчинків і манеру поведінки Кадді, недостатньо переглянути декілька серій, вихоплених із загального контексту «House M. D.».
Грегорі Хауса оточують не лише друзі й колеги, але і вороги. Причому цих ворогів можна розділити на три категорії:
— хвороби пацієнтів, які виявляє геніальний мізантроп;
— хвороби самого лікаря;
— сторонні люди, котрі мають реальну владу, далекі від медицини або ж просто відверто не приймають його манери спілкування, способу мислення і стилю життя.
Виявлення хвороб — професія доктора Хауса, і з професійними труднощами він дає собі раду. Але регулярна поява двох інших типів ворогів — не що інше, як проблеми, котрі Грег створює собі сам, вперто не бажаючи цього усвідомлювати. У таких протистояннях він рідко перемагає самостійно, в останню мить на допомогу приходять друзі — Вілсон і Кадді. Та щоразу, коли з їхньою допомогою нагальну проблему все ж удається вирішити, Хаус не квапиться проявити вдячність завчасно (а часом — навіть із ризиком для репутації друзів) підставлене плече. І не бажає визнавати, що проблема в ньому самому, тому за деякий час знову втягує близьких у чергові неприємності.
Як бачимо, «House M. D.» — це не лише серіал про перемогу інтелекту і здорового глузду над комплексами, умовностями і брехнею, які, зрештою, і призводять до хвороб, але перш за все — історія життя звичайних громадян під постійним впливом однієї людини. Ця людина — Грегорі Хаус. Всі життєво важливі рішення дійових осіб продиктовані їхнім бажанням діяти всупереч Хаусу, стремлінням покарати пихатого егоїста й поставити на місце цього свавільника, що зовсім утратив відчуття міри, або ж — довести Хаусу свою значущість, переконавши його всіма доступними і недоступними способами, що він, Грегорі Хаус, не є центром Усесвіту і світ не крутиться довкола нього.
Чим же Грегорі Хаус так яскраво вирізняється на тлі інших персонажів?
Доктор Хаус у своєму робочому кабінеті