Розділ 3 Друзі, колеги, вороги

Розділ 3

Друзі, колеги, вороги

Телекритики відзначають, що доктор Грегорі Хаус — дуже добре продуманий персонаж. Він самодостатній, і якщо збоку може здатися, що життя похмурого лікаря одноманітне й нецікаве, сам Грег так не вважає. Одна з причин успіху серіалу «House M. D.» полягає в тому, що і автори ідеї, і сценаристи, і режисери, і актори — насамперед Г’ю Лорі — дуже швидко зрозуміли: не важливо, як би вони, реальні люди, повелися в тій чи тій ситуації на місці доктора Хауса. Важливіше, як думає і чинить сам Грегорі — людина, яку вони створили і втілили на екрані. Хаус швидко вийшов із-під контролю «батьків», і тепер вони не в змозі змінити своє «дітище».

Так, глядачам дуже хочеться, аби Грегорі Хаус відмовився від вживання наркотиків і став поводитися з оточенням коректніше. Ще нам було би приємно, якби Хаус визначився в стосунках із жінками: відповів на почуття Камерон, або повернув собі Стейсі, або врешті-решт усвідомив, що кохає Лізу Кадді. Коли Грег через свій норов опиняється в черговій халепі, глядачі стискують кулаки, чекаючи, коли ж свій кулак стисне Хаус, аби врізати Воглерові чи дати чоловічу відсіч Тритеру. Проте нічого не відбувається: стикаючись із неприкритою агресією та втіленням зла, Грегорі поводиться як толстовець — не опирається злу насильством. Нарешті, глядачам не хочеться, аби привиди Ембер і Катнера довели нашого героя до божевілля. Але той Хаус, якого ми бачили в попередніх серіях, наприкінці п’ятого сезону не зможе опиратися, не витримає — зламається, дозволивши друзям відвезти себе в божевільню.

Понад усякий сумнів, глядачеві цікаво спостерігати не лише за медичними загадками-розгадками в серіалі, але й за всіма змінами, що поступово відбуваються як у житті жовчного лікаря, так і в ньому самому. Хаус — відлюдник, який волів би жити в соціальному вакуумі, й навіть діагноз ставити, не підводячись із крісла та не спілкуючись із пацієнтами. Серіали замінюють йому спілкування, шоу вантажівок — емоції, повії — кохання, гітара з лихвою компенсує всі досягнення світової культури.

Проте втекти від життя і повністю ігнорувати людське оточення Грегорі не може. Що ж лишається? Йому не досить просто змиритися з думкою, що без людей не можна обійтися, — в своїй звичній манері він перетворює оточення на почет короля. Люди довкола, своєю чергою, теж впливають на характер Хауса. Якщо у всьому, що стосується постановки діагнозу, його слово переважує думки інших, то життя Хауса поза роботою — це не лише його персональна боротьба з людством, але і зустрічна спроба друзів, колег і навіть ворогів змінити самого Грегорі. У таких випадках почет або, як називає своїх колег сам Хаус, слуги перестають бути такими. Чомусь навчаючись від Хауса, друзі та колеги навзаєм допомагають йому відкрити в процесі спілкування з людьми щось нове для себе.

Хто ж ці герої? Як вони вибудовують стосунки з Грегорі Хаусом? Чому Хаус знущається з них, незважаючи на те, що вони поважають його?