Майкл Тритер, поганий поліцейський

Майкл Тритер, поганий поліцейський

Поява в середині третього сезону «House M. D.» по ліцейського Майкла Тритера (Michael Tritter), якого грає актор Девід Морс (David Morse), несе відразу декілька смислових навантажень. По-перше, доктор Хаус після перемоги над Едвардом Воглером дуже довго не мав можливості схрестити мечі з ворогом. Глядачі чекали чергового протистояння з суперником, котрий увірвався в світ Принстон-Плейнсборо ззовні. По-друге, переслідування Хауса служителем закону символізує неминучість покарання за скоєне, а Грегорі, як глядач уже встиг зауважити, не надто законослухняний. Неминучість тут тим символічна, що Хаусу так і не вдається уникнути покарання, незважаючи на те, що в останню мить детектив Тритер сам відмовляється пресингувати норовистого доктора. По-третє, конфлікт Хауса і Тритера показав: у своїх проблемах доктор Хаус має винити лише себе. І по-четверте, поганий поліцейський — улюб лена тема американського, європейського, а також японського детектива і трилера в літе ратурі й кіно. Власне кажучи, фігура Майкла Тритера — данина жанру, законів якого прагнуть дотримуватися творці се рі а лу. Згадайте: Шерлок Холмс зав жди конфліктував із поліцейськими Скотленд-ярду, та і будь-який інший герой-сищик зазвичай перебуває у стані війни з офіційними слугами закону.

Термін «поганий по лі цей ський» не завжди є негативною характеристикою персонажа. Часто «поганий» у поліцейському детективі або трилері — це той, хто в боротьбі зі злочинністю не завжди діє в чітко окреслених рамках закону, переймаючи і з успіхом використовуючи методи самих злочинців. «Поганий поліцейський» — людина без гальм у всьому, що стосується покарання злочинця і відновлення справедливості. Один із перших фільмів японського режисера Такеші Кітано називається «Жорстокий поліцейський» (Violent cop, 1989) — для боротьби з якудзою не годяться білі рукавички. Широко відомий цикл детективних трилерів про поліцейського з Сан-Франциско Гарі Каллагана, якого називають Брудним Гарі. Цикл відкриває однойменний фільм Дона Сигела (Dirty Harry, 1971), продовженням якого є ще чотири фільми, зняті різними режисерами, у тому числі самим Клінтом Іствудом — незмінним виконавцем ролі «поганого поліцейського». Гарі не боїться забруднити руки, він не чистоплюй, а ветеран війни у В’єтнамі, і кожне його розслідування — це бойова операція.

^{Детектив Майкл Тритер}

Проте на початку 1990-х років тема «поганого по ліцейського», коли насправді він не такий уже поганий і завжди діє на боці закону, нехай і незаконними методами, поступово отримала відгалуження: «поганий поліцейський» — це тепер і особа, яка зловживає своєю владою. І, що характерно, поліцейський може загнати в глухий кут абсолютно безневинну людину, діючи винятково в рамках закону і навіть ввічливо посміхаючись при цьому. Яскравий приклад такої історії — трилер Джонатана Каплана «Незаконне вторгнення» (Unlawful entry, 1993), у якому співробітник поліції тероризує благополучну американську сім’ю.

Майкл Тритер — співробітник Принстонського поліцейського округу. Він має нижній чин: звання «детектив» у американській поліції або дорівнює званню «офіцер» або трошки вище за нього, залежить від штату. На відміну від України, Росії і багатьох інших країн, в США поліцейські звання не присвоюють за вислугою років або за певні заслуги. При вступі до поліції людина отримує звання «офіцер», яке є найнижчим, і близько 90 % поліцейських так і виходять із ним на пенсію. Звання «детектив», хоч і відповідає за статусом званню «офіцер», проте вважається престижнішим. В українській системі правоохоронних органів правовий статус американського «детектива» приблизно дорівнюватиме чомусь середньому між оперуповноваженим і дізнавачем. У серіалі «Декстер» молода жінка-офіцер Дебора Морган дуже хоче стати детективом, а її колега, детектив Анхель Батиста, за хороші успіхи на службі отримує звання «сержант». Якщо у вітчизняній міліції сержанти ходять у патрулях, то в США для того, щоб офіцерові або детективу отримати підвищення до сержанта, йому треба як мінімум відпрацювати в поліції 3–5 років і скласти спеціальний іспит. Аби отримати звання лейтенанта і рухатися далі кар’єрними сходами, потрібно мати вищу освіту. Детективи в поліції США бувають трьох класів, проте за статусом вони рівні. Класи потрібні, аби показати стаж роботи детектива в поліції і його послужний список.

«Класність» детектива Майкла Тритера в серіалі не згадується. Проте, судячи з його поведінки, він давно працює в поліції, жадає підвищення, але з якихось причин не може його отримати. Саме тому витівка Грегорі Хауса так сильно зачіпає самолюбство і гордість слуги закону.

Спочатку глядач, як і сам Хаус, не знає, що перед ним поліцейський. Коли Тритер з’являється вперше, його можна прийняти за черговий комічний персонаж із категорії занудних пацієнтів. Такі персонажі проходять через оглядову доктора Хауса з серії в серію, стаючи жертвами його дотепності, демонструючи при цьому цілковите нерозуміння ними самими мети відвідин лікарні та звернення до лікаря.

Тритер: Ви не назветеся?

Хаус: Даруйте, не подумав, що, прочекавши дві години, ви захочете побалакати. Привіт, я — Грег. Як там наші зіграли?

Хаус відмовив Тритеру в проведенні аналізів. За це Тритер нишком ставить йому підніжку — поліцейський, мабуть, звик демонструвати в такий спосіб свою перевагу. Під підніжкою мається на увазі дрібна капость, на яку розумні стримані люди, як правило, не реагують. Втім, Хауса це не стосується. Він погоджується провести аналізи: аби виміряти температуру, лікар вставляє Тритеру градусник у задній прохід і спокійно йде собі геть, залишаючи пацієнта зі спущеними штаньми. Після цього між ними починається війна.

Тритер: Не хочу з вами судитися.

Хаус: Добре.

Тритер: Хочу набити вам пику.

Хаус: Гірше.

Інший, виявившись на місці Майкла Тритера, справді обмежився б бійкою, а Хаус навіть не подумав би позиватися до суду. Безглуздий жарт після того забувся б. Можливо, детектив Тритер і пробачив би Грегорі його витівку, якби той вибачився, але Хаус категорично відмовляється це робити. Він не почувається винним навіть у тих окремих випадках, коли помирає пацієнт: смерть пацієнта — помилка його команди, і ніколи — його самого. Тому Грег упевнений: наразившись на людину, яка поводиться незалежно, Тритер, хай він і поліцейський, спустить історію на гальмах, аби не гаяти часу даремно.

Проте Майкл Тритер — не просто досвідчений поліцейський і професіонал зі службовими амбіціями. Він звик доводити будь-яку справу до кінця, а значить, Грегорі Хаус, який образив його гідність, має бути покараний. Досить швидко детектив з’ясовує, що Хаус — наркозалежний. Тепер залишилося дізнатися, звідки той отримує наркотики. Так на поверхню виринає історія з підробленими рецептами, які виписує своєму другові Джеймс Вілсон. Тепер Тритера вже не зупинити: він робить обшук на квартирі Хауса і знаходить там великий запас вікодину. До речі, дії Тритера, який проник у будинок Грега без узгодження з ним, за американськими законами правомірні: досить обґрунтувати підозри й отримати ордер. Вилучення наркотиків без понятих теж законне, в США поняті не потрібні. Свідченням поліцейського заведено довіряти. У разі, якщо розкриється обман, на співробітника поліції чекає вельми суворе покарання аж до кримінальної відповідальності.

Для того щоб зібрати докази проти свого ворога, детектив Тритер тисне на його команду, включно з Вілсоном — над ним нависла загроза звинувачення у торгівлі наркотиками, які він отримує в лікарні за підробленими рецептами. Банківські рахунки Вілсона, Камерон, Чейза і Формана заморожено. Автомобіль Вілсона конфісковано, Чейз, загнаний у глухий кут, згоден співробітничати з поліцією, діючи проти Хауса, який на той час дістає його більше, ніж інших лікарів. Проте Грега, здається, все це не обходить. Щоправда, демонструючи начебто зроблену всім величезну поступку, Хаус нарешті просить вибачення у Тритера. Але тепер детектив розводить руками: запущену ним машину правосуддя вже не зупинити.

Справа Хауса доходить до суду. В Америці, як нам може здаватися з численних фільмів і книжок, громадяни готові позиватися одне до одного з будь-якого приводу. Насправді ж доводити конфліктну ситуацію до суду не вигідно. Лише на затримання людини згідно з судовим приписом іде щонайменше три години роботи правоохоронців. Цей час вони могли б використати раціональніше — в США заведено берегти робочі години і не марнувати їх на безглузду тяганину. Тому в разі передачі справи до суду в конфлікт втручається прокурор, здатний зупинити процес і не довести історію до судового розгляду.

^{Детектив Тритер умовляє Вілсона свідчити проти Хауса}

Взагалі до суду в Америці доходить щонайбільше 5 % справ: прокурор пропонує обвинуваченому піти на угоду. Той мусить визнати провину, а за це йому призначають більш м’який термін покарання. Наприклад, якщо відповідно до закону обвинуваченому загрожує 5 років тюрми, прокурор може запропонувати йому 1 рік чи взагалі умовний строк, закривши потому справу. До речі, така ситуація яскраво відтворена в трилері Ф. Гері Грея «Законослухняний громадянин» (Law Abiding Citizen, 2009). Саме проти таких правил починає бунт головний герой стрічки, в якого на очах вбили родину, але один із убивць відбувся м’яким вироком лише тому, що на законних підставах домовився з судом… Тільки в разі відмови йти на угоду починається судова тяганина, як у випадку зі справою Хауса. В останній момент втручається Ліза Кадді, дає неправдиві свідчення і витягає Грега з лави підсудних.

Детектив Тритер ладен продовжувати розслідування. Він здогадується, що Кадді збрехала, йому нічого не вартує довести це. Проте в поєдинку з Грегорі Хаусом він уже отримав моральну перемогу, показавши: нема людей, навіть найрозумніших і найнезалежніших, яких не можна було б зламати і приборкати. Зі всього, що сталося, Хаус, можливо, винесе якийсь урок. Мабуть, він таки щось усвідомив: надалі не мав більше конфліктів із законом та сильними світу цього. Проте битву з самим собою Грегорі в цій історії програв.