Шерлок Холмс і доктор Хаус: знайдіть розбіжності
Шерлок Холмс і доктор Хаус: знайдіть розбіжності
Як уже говорилося, головне місце дії медичного серіалу — лікарня. Лікарі з команди Хауса до того ж регулярно бувають удома в пацієнтів — найчастіше вони проникають у чуже житло, порушуючи закон, — в іншому разі важко з’ясувати, що приховує черговий проблемний хворий. Але в другому сезоні «House M. D.» топографію та географію серіалу почали розширювати. Так, глядачів частіше стали запрошувати додому до Грегорі Хауса. Спочатку після чергового розлучення з черговою дружиною у нього на якийсь час оселяється його друг, доктор Джеймс Вілсон. Потім там час від часу з’являється у пошуках наркотиків поліція. А драматичні події останніх серій п’ятого сезону взагалі повністю відбуваються в будинку Грега, і дім перестає бути його фортецею і оселею відлюдника.
На початку сьомої серії другого сезону допитливий глядач може виявити, що доктор Грегорі Хаус мешкає в будинку під номером 221B. Ось уже понад сто років до будинку з таким самим номером, правда, з другого боку Землі, у Великій Британії, в Лондоні, численні шанувальники надсилають листи на ім’я найвеличнішого детектива всіх часів і народів — містера Шерлока Холмса. Його творець, англійський письменник сер Артур Конан Дойл, оселив сищика-консультанта за адресою: Лондон, Бейкер-стріт, будинок 221В.
Вважається, що прототипом доктора Грегорі Хауса є саме Шерлок Холмс, теж вигаданий персонаж. Хоча одним із прототипів Холмса дослідники творчості Конан Дойла називають лікаря, талановитого хірурга, професора Единбурзького університету доктора Джозефа Белла. Майбутній письменник, теж медик за освітою, познайомився з Беллом, коли навчався в університеті. Конан Дойл звернув увагу на здатність Белла вгадувати характер і професію своїх пацієнтів. Як його асистент Конан Дойл мав змогу спостерігати за вчителем. І бачив, як той не лише ставив правильний діагноз, але за розірваною холошею штанів міг визначити, що його пацієнт — швець-шульга. Пізніше, взявшись за перо, Конан Дойл наділив Шерлока Холмса такою ж точно спостережливістю і прозорливістю. Щоправда, сищик не був медиком. А його друг, доктор Ватсон, частенько ставав предметом насмішок Холмса, хоча, слід віддати сищикові належне, переважно добродушних.
Музей Шерлока Холмса в Лондоні, на Бейкер-стріт, 221B
Доктор Вілсон на порозі будинку Грегорі Хауса (кадр із серіалу)
Уміння вгадувати фах і, як результат, причину нездужання повною мірою властиве і Грегорі Хаусу. Знущаючись із колег, він, на відміну від свого прототипу, демонструє, що є доволі жорсткою, навіть жорстокою людиною. А жарти Хауса — рівночасно смішні, вдалі та брутальні. Якщо Холмс зовсім нечасто ображає когось навмисне, Хаус робить це постійно, отримуючи від цього неприховане задоволення. Наприклад, психічно неврівноваженого підлітка він кілька разів, смакуючи, обзиває гаденям, дивлячись в очі його невтішній матері, що піддалася депресії. Колеги, слід віддати їм належне, дуже рідко ображаються на Хауса, чого не скажеш про пацієнтів. Та коли лікар-детектив, діючи методом виключення, вираховує небезпечного ворога — хворобу — і проголошує: «Починайте лікування!» — йому пробачають зухвалу безтактність навіть пацієнти.
Шерлок Холмс та доктор Ватсон (кадр із одноіменного фільму Ігоря Масленнікова)
Грегорі Хаус та доктор Вілсон (кадр із серіалу)
Знавці циклу про Шерлока Холмса можуть відзначити: великий сищик — також великий хвалько. Не чекаючи, поки йому подякують, Холмс частенько сам починає вихваляти свій дедуктивний метод, свої досягнення, свої здогади. «Я підніс аркуш до очей і вловив легкий запах — від паперу пахло парфумами «Білий жасмин». Є сімдесят три сорти запахів, які досвідчений сищик повинен уміти розрізняти. Я на власному досвіді переконався, що успішне розслідування злочинів неодноразово залежало саме від цього вміння. Якщо пахне жасмином, значить, автор листа жінка, а на той час Степлтони вже починали цікавити мене. Отже, я зрозумів, що собака існує насправді, і здогадався, хто злочинець, ще до своєї поїздки до Девонширу. На той час, коли ви виявили мене в печері на болотах, картина злочину остаточно прояснилася» («Собака Баскервілів», The Hound of the Baskervilles, 1901–1902). До речі, Ватсона спершу дратувала пихата манера Холмсової розмови.
Не менш, а може, навіть і більш хвалькуватим і пихатим постає перед нами Грегорі Хаус. Він вимагає до себе особливого ставлення, безсоромно нехтуючи правами інших людей, навіть таких інвалідів, як і він сам. Наприклад, у третьому сезоні є епізод, коли Хаус погоджується лікувати чергового пацієнта лише потому, як головлікар Ліза Кадді своїм наказом поверне йому, Хаусу, місце на автомобільній стоянці. Він, інвалід, спершу мав право ставити машину ближче до входу в лікарню. Але з’явився новий лікар — жінка в інвалідному візку, — і Кадді віддала місце Хауса їй. Не бажаючи поступатися, Хаус влаштовує справжні істерики, паралізуючи роботу всієї лікарні. Інколи його самозакоханість доходить до межі: він порівнює себе з Богом.
Хаус: Ти зцілений. Встань і йди!
Пацієнт: Ви з’їхали з глузду!
Хаус: У Біблії всі зазвичай відповідають: «Так, Господи!» — а потім починають славити Його.
Пацієнт: Що ви зробили?
Хаус: Не так: що Ти зробив, Господи?
Втім, якби великий сищик Шерлок Холмс жив наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття, коли люди вже втомилися від неможливості вилучити зі свого життя блага цивілізації і досягнення науково-технічного прогресу, котрі ставлять під сумнів домінантну роль людини в життєвих процесах, він був би не менш примхливий і пихатий, ніж Грегорі Хаус.
Сищика Холмса багато хто називає бездушним. У своїй роботі він часто перетинає межі дозволеного — наприклад, ладен гамселити палицями мерців у прозекторській, аби з’ясувати, які синці можуть утворитися на тілі по смерті.
Доктор Хаус практикує приблизно те саме: він їсть, розклавши бутерброди на ліжку вмираючого; використовує прозекторську для зборів своєї команди; готовий напоювати до критичного стану пацієнта, який перебуває у тяжкому стані, аби перевірити деякі власні підозри; безсоромно наказує препарувати мертве тіло і навіть розрити свіжу могилу.
Холмс, на думку людей, котрі знають його, здатен підсипати людині отруту просто для задоволення своєї наукової цікавості: аби зрозуміти, як ця отрута впливає на організм. Але сищик навіть ладен сам при нагоді вжити таку речовину — з тією ж пізнавальною метою. Хаус перевершує свій прототип: часто експериментує з небезпечними ліками, переважно з тими, які можуть дати галюциногенний ефект. А в одній із серій Грегорі вчиняє і зовсім неймовірне. Коли у нього в оглядовій пацієнт застромлює ножа в розетку, аби від удару струмом отримати збуджуючий ефект, Хаус за першої ж слушної нагоди повторює цю дурницю!
Англійський актор Безіл Ретбоун у ролі Шерлока Холмса
У хвилини відпочинку сищик із Бейкер-стріт грає на скрипці. Причому коли він у гарному гуморі, скрипка народжує просто божественні звуки. Але якщо в Холмса не складається мозаїка з фактів, його скрипка починає рипіти, вищати, тужливо вити. Любить музичити і доктор Хаус. У перших сезонах ми бачили його за клавішними інструментами, а пізніше він купує собі дорогу електрогітару, приносить підсилювач у свій робочий кабінет і розважається, граючи акустичний рок.
І Шерлок Холмс, і Грегорі Хаус — сексисти. Цей термін має філософське, соціальне значення і навіть ви ко ристовується в царині клінічної психології. Сексистами заведено називати людей, які, перебуваючи у полоні соціальних стереотипів, упевнені в перевазі однієї статі над другою. Термін ввели активістки феміністичного руху і зазвичай застосовують його до чоловіків. Але в ті часи, коли з’явилися перші оповідання й повісті Конан Дойла про сищика з Бейкер-стріт, боротьба жінок за рівні з чоловіками права ще не оформилася в організований рух, хоча суфражистки (від французького suffrage — право голосу) з’явилися в Європі, зокрема у Великобританії, вже на початку 1900-х років. Попервах суфражистки боролися за рівні з чоловіками вибіркові права. Потім вони істотно розширили коло власних інтересів. Вже в 1920-х роках по обидва боки Атлантичного океану з’явилися перші жіночі організації, котрі називалися феміністичними (від латинського femina — жінка). Отже, сексизм став антонімом фемінізму.
Доктор Грегорі Хаус (кадр із серіалу)
Ще за життя Конан Дойла активістки феміністичного руху називали Холмса ненависником жінок. Отож оповідання про нього, особливо ранні, були кваліфіковані як такі, що принижують жіночу гідність. Насправді жінка в детективному розслідуванні, яке веде Шерлок Холмс, грає роль жертви чи мимовільної співучасниці страшного злочину або є причиною, що штовхнула чоловіка на скоєння жорстокого вбивства. Навряд чи сам Конан Дойл надавав цьому значення. Його перші оповідання про сищика з’явилися у вікторіанську епоху, коли ставлення громади до жінки і її ролі в житті суспільства було саме таким. Холмс своєю байдужістю до жіночої статі лише підкреслював це ставлення. І хоча в оповіданні «Скандал у Богемії» (A Scandal in Bohemia, 1891) жінка на ім’я Ірен Адлер переграла великого сищика і виявилася благороднішою за свого переслідувача, Холмс лише переконується в тому, що винятки підтверджують правила. Адже Ірен кинулася рятувати від пожежі не коштовності, а важливу для неї фотографію чоловіка, що, втім, не дуже вирізняє її серед інших суспільно значущих леді.
Враховуючи, що в сучасному нам і персонажам «House M. D.» суспільстві владарює політкоректність, немає нічого дивного в тому, що Грегорі Хаус — сексист. Одній зі своїх асистенток, Елісон Камерон, він прямо говорить: «Ти надто вродлива, аби працювати в лікарні». Ліза Кадді і її невдале особисте життя — взагалі постійний об’єкт його насмішок. У першій серії п’ятого сезону Хаусу випадає нагода лікувати помічницю активістки руху «Жіноча більшість», і його сарказм не знає меж.
Форман: Дзвонила Петті Мішнер із «Жіночої більшості», жіночі права…
Кадді: Ми знаємо її.
Хаус: Я з нею гуляв. Ну, не те щоб гуляв, я радше метафорично зґвалтував її наявністю у себе пеніса. (До Формана). Та й ти теж.
Форман: Її помічниця зовсім здуріла. Зірвала з себе одяг на зібранні бізнесменів.
Хаус: Вона або зламалася, або ж нарешті збагнула, що еволюція призначила її для збудження чоловіків, а не для кастрування.
Демонструючи свою зневагу до жінок, найкращий діагност Америки регулярно користується послугами проституток, час то позичаючи для цього гроші у доктора Вілсона, й отримує задоволення, розповідаючи всім про те, як він сексуально експлуатує «жриць кохання». Особливо йому приємно викладати свої погляди на стосунки статей жінкам, котрим він, незважаючи ні на що, подобається — Камерон, Кадді та своїй колишній дружині Стейсі Ворнер (Грег і Стейсі п’ять років прожили в громадянському шлюбі).
Нарешті, і Шерлок Холмс, і Грегорі Хаус мають одну і ту ж шкідливу звичку — пристрасть до наркотиків.
Говорячи про поширення наркоманії в Європі, зазвичай вирізняють саме Велику Британію. Опіум як основа для багатьох наркотичних препаратів вирощувався в Індії, колонізованій англійцями. Завозячи індійський опіум у рідну країну, англійці постачали його і до інших європейських та азіатських країн. Через спроби припинити масовий експорт опіуму до Китаю в середині ХІХ століття навіть розгорілася «опіумна війна» між Великобританією та Китаєм. У США наркотики з’явилися в першій третині ХХ століття, і зупинити цей потік також не було можливості. Доступ до наркотиків наприкінці ХІХ століття, коли були написані перші оповідання про Холмса, в Англії був практично необмежений. Знеболювальних препаратів іще не винайшли, як і решти ліків, здатних знімати біль. Тому лікарі, коли виникала нагальна потреба дати пацієнту знеболювальний засіб, застосовували опіат.
Про наркоманію великого сищика ми дізнаємося з перших рядків повісті «Знак чотирьох» (The Sign of the Four, 1890). Холмс просто на очах у Ватсона коле собі у вену 7-відсотковий розчин кокаїну. «Деякий час він замислено дивився на своє м’язисте передпліччя, густо помережане крихітними слідами від минулих уколів, потім увів голку у вену, натиснув на маленький поршень і з довгим задоволеним зітханням відкинувся на спинку оксамитового крісла». І хоча про наркотики побіжно згадується ще раз лише в оповіданні «Людина із розтятою губою» (The Man With the Twisted Lip, 1891), де з наркозалежністю пацієнтів стикається доктор Ватсон, а Холмс досліджує світ опійних курилень, навіть однієї згадки про те, що сищик робить собі ін’єкцію кокаїну, досить, аби вважати Шерлока Холмса наркозалежним. Хоча ін’єкційна наркоманія у той час була не так поширена, як куріння опіуму, саме вона вважається найважчою і практично невиліковною формою залежності.
Тому твердження Холмса, що він колеться від нудьги, в перервах між цікавими справами, а коли починає займатися новою справою, про кокаїн забуває, всього-на-всього вигадка, видавання бажаного за дійсне. Як медик Конан Дойл не міг не знати, що пристрасть до будь-яких наркотиків — процес незворотній. Тому, описуючи прийом Холмсом наркотиків як такий, який можливо у будь-який момент припинити без наслідків для здоров’я і життя, письменник фантазує. Так, серед численних імітаторів Конан Дойла є американський письменник Ніколас Маєр, котрий опублікував у 1974 році роман «Семипроцентний розчин» (The Seven-Per-Cent Solution, російський переклад вийшов у 1993 році під назвою «Вам вреден кокаин, мистер Холмс!»). У цій історії показана спроба Холмса позбутися наркозалежності, детально описана «ломка» великого сищика і метод лікування, застосований доктором Ватсоном. І вже точно наркоман, нехай навіть вилікуваний, не може прожити сто три роки, як Шерлок Холмс, а саме до такого віку, як визначили шляхом певних підрахунків члени Лондонського товариства Шерлока Холмса, дожив славетний сищик.
Шерлок Холмс у роздумах (актор Василь Ліванов, кадр із фільму)
Якщо наркоза лежності Холмса його творець приділяє зовсім мало уваги, ймовірно, залишаючи це читачам і дослідникам майбутнього, то наркоманія доктора Хауса демонструється з серії в серію, з сезону в сезон. Він приймає вікодин — знеболювальний засіб, що знімає біль у правій нозі. Біль Хаус відчуває постійно відтоді, як пережив інфаркт м’язів. Завдяки операції Хаус не втратив ноги, але залишився калікою на все життя. Так у нього в кишені з’явився вірний супутник — пластикова коробочка вікодину. Спроби припинити прийом ні до чого не призводили: Хаус або страждав від наркотичної ломки, або більше не отримував необхідного стимулу для роботи свого геніального мозку.
Доктор Хаус обмізковує чергову медичну загадку
Таким чином, залежність Грегорі Хауса, як і залежність Шерлока Холмса, визначається як позитивна. Такий залежний вживає наркотик д ля того, щоб підняти настрій, відчути бадьорість, ейфорію, приємні емоції і, що в даному разі дуже важливо, стимулювати роботу власних мозкових клітин. Не отримавши вікодину, Хаус відчуває загальмованість власного процесу думання і починає робити одну по одній помилки. Коли після замаху на нього несподівано минувся біль у нозі і Грег припинив кульгати, відмовитися од вікодину не вдалося, хоча потреби в знеболювальному нібито вже й не було. Хаус пояснює Вілсону: йому необхідно відчувати фізичний біль, аби тамувати його наркотиками і таким чином залишатися геніальним діагностом.